Безрученко В.С.,
провідний науковий співробітник науково-дослідного центру з проблем оподаткування Академії державної податкової служби України, кандидат фіз.-мат наук, доцент
Crime-research.org

ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТОТАЛЬНОГО ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ЯК ЕФЕКТИВНОГО ЗАСОБУ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

“Чтоб ты жил на одну зарплату!”

Феномен „тіньова економіка” привернув до себе увагу вчених і практиків (в першу чергу закордонних) з другої половини 70-х років минулого століття. В Україні, як союзній республіці СРСР, в цей період за оцінками західних вчених [1] тіньова економіка складала 3-4% валового внутрішнього продукту (ВВП), що було значно нижче, ніж у країнах з ринковою економікою. В 80 90 роки відношення тіньової економіки до ВВП постійно зростало, і в 1990 році складало, за даними [2], вже 10 11%. Потрібно відзначити, що в ці часи тіньова економіка поряд з негативними виконувала і такі важливі соціальні функції, як компенсація інерційності офіційної економіки та реалізація підприємницької активності певної частини населення.

Прорахунки в процесі здійснення радикальних політичних та економічних перетворень в Україні, створили оптимальні умови для розвитку тіньової економіки. Так, у 1990-1994 р.р. діяв своєрідний „закон Мура” для тіньової економіки, - обсяг тіньової економіки по відношенню до ВВП подвоювався кожні два роки [3], і, за даними Міністерства економіки, за останнє десятиліття досяг свого максимуму в 1997 році, піднявшись до позначки 65,6% ВВП. За тим же джерелом, на підставі монетарного методу, тобто обліку змін у структурі грошової маси (співвідношення між масою готівкових і безготівкових коштів), у третьому кварталі 2002 року обсяг тіньової економіки в Україні склав 42,7% від офіційного ВВП, який у третьому кварталі 2002 року склав 62,834 млрд. грн. [4].

В період розбудови незалежної України не тільки відбулося багатократне зростання обсягів тіньової економіки, але і суттєвого змінились її функції та соціально-економічні наслідки. Крім безумовно позитивних – забезпечення роботою значних верств населення та підняття рівня їх реальних доходів, в більшості ці наслідки негативні – це і зменшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів через несплату податків, ріст корумпованості, деформація свідомості громадян через здобуття доходів поза межами правового поля. Загальновизнано, що такі масштаби тіньової економіки складають загрозу національній безпеці України [5].

Проблемі детінізації української економіки та пов'язаної з нею проблемі протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, присвячено чимало наукових праць, з цього питання відбувалися засідання Ради національної безпеки і оборони України, виходили Укази Президента України [6-10]. З 12 червня 2003 року набирає чинності Закон України від 28 листопада 2002 року № 249-IV „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” одночасно із внесеними вже після його прийняття поправками, зробленими на вимогу FATF (Спеціальної комісії з питань боротьби фінансовими методами з відмиванням брудних грошей), що спрямований на боротьбу з цим явищем. У складі Міністерства фінансів Постановою Кабінету Міністрів України [11] створений Державний департамент фінансового моніторингу для підвищення ефективності державного управління в цій сфері.

Зазначені та деякі інші нормативні акти передбачили здійснення окремих заходів, направлених на створення передумов для введення моніторингу за рухом грошових коштів. До таких заходів можна віднести як функції, які вже покладені на Державний департамент фінансового моніторингу - збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому контролю, створення єдиної інформаційної системи і ведення бази даних у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, налагодження інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері [12], так і заходи, здійснення яких заплановано на період до 2004 року, - це і заходи щодо обмеження позабанківського грошового обігу та широкого запровадження електронних платежів, і заходи щодо створення міжвідомчої інформаційної системи обміну даними про реєстрацію підприємств і організацій України та суб'єктів підприємницької діяльності, і запровадження системи обміну інформацією між центральними органами виконавчої влади, які здійснюють регулювання і контроль на фондовому ринку, а також заходи щодо створення уніфікованої електронної системи обміну інформацією між органами державної влади, що здійснюють контрольні функції у сфері зовнішньоекономічної діяльності [7].

Разом з тим, системного вирішення проблеми протидії тіньовій економіці не знайдено. За аналогією з „дірявим мішком” розрізнені в часі та по функціональному призначенню заходи не зможуть розв'язати проблему, для вирішення якої вони вживалися. Одна із стратегічних цілей прийняття нового Податкового Кодексу – залучення до оподаткування „сірих” економічних процесів тільки за рахунок зменшення ставки податку, є нереальною через те, що небажання сплачувати податки є майже „фізіологічною” властивістю людини, тобто забезпечити суттєве розширення бази оподаткування за рахунок лише зменшення ставки податку не вдасться, а, звідси, зменшиться наповнення бюджету. Через це застосування зменшеної ставки оподаткування повинно відбуватися одночасно з впровадженням опосередкованого контролю над тіньовим сектором економіки. Спробуємо визначити концептуальні засади та алгоритми його здійснення.

Заходи, що пропонуються, спрямовані, перш за все, проти не забороненої в державі економічної діяльності (сіра економіка), яка повинна враховуватися і контролюватися, але суб'єкти такої діяльності умисно її приховують з метою ухилення від сплати податків. Розглядаючи тіньову економіку як систему, що самоорганізується, розвивається відповідно до загальних економічних принципів і знаходиться в рівновазі із оточуючим середовищем, та виходячи із положень економіко-кримінологічної теорії злочинності, фундаментальним твердженням якої є те, що індивіди, що здійснюють злочинні дії, так само як і „не-злочинці”, приймають рішення на підставі економічного аналізу ситуації, тобто так само „раціонально максимізують задоволення власного інтересу (корисності), ... розглядають чисті витрати і вигоди кожної альтернативи і приймають на цій основі своє рішення” [13].

Як наслідок, можна зробити висновок про те, що якщо ми маємо на меті повернути у межі правового поля мільйони громадян, які зайняті в економічних процесах, не контрольованих державою, то потрібно створити для них такі умови, щоб більшій частині учасників цих процесів не було економічного сенсу приймати в них участь. В створенні таких умов задіяні такі основні фактори: зменшення вигоди (дохідності) від процесів, що відбуваються у „тіні”, в порівнянні з легальними економічними процесами та збільшення „витрат”, які визначаються як результат „добутку” таких факторів, як „важкість” покарання та ймовірність бути викритим.

Реалізація фактора „зменшення вигоди” можлива як шляхом зниження ставок оподаткування в офіційному секторі економіки, так і запровадженням ситуації, коли безготівкові кошти („чисті”) стають дорожче за готівкові (з певною ймовірністю „брудні”, тобто отримані в тіньовому секторі економіки). Така ситуація можлива при встановленні вартості товарів або майна в готівці вище за вартість товарів при безготівкових розрахунках. Курс відношення готівкових коштів до безготівкових має встановлюватися державою і поряд із величиною ставок оподаткування та ставкою „оподаткування” амністованих некримінальних капіталів регулювати швидкість перетоку капіталу з тіньового сектору в офіційний.

Широке запровадження безготівкових платежів можливе лише шляхом залучення до нього всіх верств населення шляхом запровадження платіжної картки єдиного державного зразка. На платіжні картки єдиного державного зразка мають зараховуватись всі легальні платежі (зарплати, стипендії, гонорари, дивіденди і т.і.) та готівкові кошти громадян, легальність яких не викликає сумніву або через не перевищення певного встановленого державою обсягу (одноразово, спочатку введення моніторингу в дію), або підтверджена відповідними документами.

Справедливості заради потрібно відзначити, що ідея протидії тіньовим економічним проявам шляхом застосуванням платіжних карток та використанню курсового відношення готівки до безготівки висувалась „батьком радянської кібернетики” академіком В.М.Глушковим ще наприкінці 70-х років [14], але вона не отримала свого розвитку, а зважаючи на рівень розповсюдження та технічні характеристики обчислювальної техніки в той період, сприймалася як наукова фантастика.

Основна маса продукції, що виробляється в тіньовому секторі чи контрабандно імпортується, реалізується через дрібні торгові точки чи пункти по здійсненню послуг населенню. Державою неодноразово здійснювались спроби контролювати цей процес шляхом обов'язкового запровадження реєстраторів розрахункових операцій (електронно-касових контрольних апаратів, (ЕККА)), але повсюди їх запровадити так і не вдалось, зокрема і через невдоволення працівників цих підприємств. Автором пропонується впровадження спеціальних єдиних платіжних карт для суб'єктів господарювання, аналогічних платіжним карткам єдиного державного зразка для населення. Перерахунок коштів з індивідуальної картки покупця (споживача послуг) на картку суб'єкта господарювання (їх може бути декілька, в залежності від кількості точок, що приймають готівку) може здійснюватись за допомогою спеціального картрідера, який таким чином повністю замінить ЕККА. Застосування таких картрідерів суб'єктами господарювання має бути добровільним, і визначатися, в першу чергу, економічними інтересами, за рахунок більш високої ціни безготівкових коштів. Підприємець, що реалізував товар за готівку, може задекларувати одержані надходження, вказати їх джерела, сплатити з них податки, та перевести їх у безготівковий вигляд. Зрозуміло, що курс відношення готівкових коштів до безготівкових має бути більшим, ніж відношення загальної суми надходжень до суми, що залишається після сплати податків, що зробить вигідним їх сплату. Попри усе, буде непотрібен і сам факт реєстрації фізичної особи як приватного підприємця, що активізує розвиток дрібного підприємництва та збільшить надходження до бюджету.

Реалізація фактора „збільшення витрат” можлива, насамперед, шляхом підвищення ймовірності бути викритим. Не викликає сумніву той факт, що більшість економічних злочинів скоюється через віру злочинця в те, що його не буде покарано, тобто злочинець, як правило, недооцінює ймовірність свого викриття. Моніторинг має проводитись засобами обчислювальної техніки у автоматичному, і, по можливості, в on-line режимі, і в якості вихідної інформації видавати перелік осіб, що з високим ступенем ймовірності мають „тіньові доходи”. Джерелами інформації мають стати рух коштів на платіжних картках єдиного державного зразка для населення, на спеціальних єдиних платіжних картках для суб'єктів господарювання, державний реєстр юридичних та фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, данні з банків України, органів митної та податкової служби, систем реєстрації прав власності (автотранспортних засобів, будівель) і т.і. В такому разі ризик та оперативність викриття багаторазово збільшується, оскільки системно контролюються як легальні видатки, так і легальні прибутки (а їх істотне неспівпадіння або відсутність тих чи інших можуть бути приводом для перевірки). Отримана інформація має перевірятися правоохоронними органами.

Потрібно додати, що введення моніторингу одночасно нанесе і значного удару по корупції, оскільки неможливість легального застосування нелегальних коштів зменшить зацікавленість державних службовців в хабарах. Разом з тим, в зв'язку з суттєвим збільшенням наповнення державного бюджету за рахунок оподаткування економічних процесів, що раніше протікали в тіні та надходжень від оподаткування амністованого капіталу з'явиться можливість значно підвищити заробітну плату державних службовців і інших представників сфери бюджетного фінансування (викладачів, лікарів, і т.і.).

Підсумовуючи викладене, зауважимо, що за допомогою введення моніторингу з'являється змога позитивно вплинути на всі негативні наслідки існування тіньової економіки, - збільшиться дохідна частина бюджетів усіх рівнів, знизиться рівень корупції, економіка отримає значні інвестиційні надходження, громадяни здійснюватимуть свою трудову діяльність в межах правового поля, підніметься рівень довіри до влади. Потужного удару зазнає і та частина тіньової економіки, що сполучена з порушеннями закону як по засобах, так і по цілям діяльності, тобто з виробництвом і розподілом продуктів і послуг, прямо заборонених законом - наркотики, проституція, і т.і. Це стане можливо через те, що оскільки капітали в цій сфері не зможуть вільно перетікати в легальний сектор економіки, основним платіжним засобом буде готівка, яка знеціниться відповідно до введеного державою курсу. Крім того, відсутність рухів безготівкових коштів на картках осіб, що отримують доходи виключно в кримінальній економіці, висуне цих осіб в поле зору правоохоронних органів.

Оцінюючи ефективність вкладення державних коштів в розробку ефективної правової, апаратної та програмної бази моніторингу, зробимо приблизні розрахунки: Приймаючи значення ВВП – 220 млрд. грн., тіньової економіки – 100 млрд. грн., при застосуванні курсу відношення безготівки до готівки лише 1,5 до 1 (враховуючи перспективне зменшення ставки оподаткування), отримуємо більше 30 млрд. грн. одноразово при введенні моніторингу в дію за рахунок обесцінювання тіньових капіталів, що складає половину державного бюджету країни. Цієї суми, безумовно, вистачить на витрати , пов'язані з впровадженням моніторингу.

В той же час запровадження платіжної картки єдиного державного зразка одночасно дозволить зекономити значні державні кошти на галузевих та регіональних проектах Національної програми інформатизації, що передбачають застосування обліку інформації про громадян (медичної, статистичної, ідентифікаційної і т.і.), оскільки ПКЕДЗ зможе одночасно слугувати і „електронним паспортом”, і „електронною медичною картою”, і „електронною перепусткою”, і т.і., за рахунок використання єдиного носія інформації та єдиного центру обробки інформації. Академік В.М.Глушков відзначав можливість використання подібних засобів і для реєстрації результатів волевиявлення народу при організації виборів та всенародних референдумів, що за рахунок здешевлення процесу зробить можливим їх проведення з більш широкого кола актуальних питань державного життя, та стане кроком до демократизації суспільства. Про додаткові можливості застосування таких карток можна прочитати, наприклад, тут [15].

Автор розуміє, що запровадження моніторингу наштовхнеться на жорстоку протидію достатньо впливових осіб, що мають зиск у сфері тіньової економіки, а враховуючи обсяги цього явища можна зробити висновки, що коло цих осіб вельми широке, та і впливовість їх не викликає сумніву. А отже запровадження моніторингу можливе лише за наявності політичної волі керівництва держави реально боротися з тіньовою економікою.

Можлива також негативна реакція осіб християнського віросповідання, які можуть знайти в застосуванні платіжних карток єдиного державного зразка ірраціональну аналогію з євангельськими словами: „И он сделает то, что всем — малым и великим, богатым и нищим, свободным и рабам — положено будет начертание на правую руку их или на чело их, и что никому нельзя будет ни покупать, ни продавать, кроме того, кто имеет это начертание, или имя зверя, или число имени его.” [16].

Щодо цього зазначимо, що аналогічна негативна реакція мала місце і у випадку введення ідентифікаційних кодів, що призвело до прийняття Закону України від 16.07.99 р. № 1003-XIV „Про внесення змін до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", згідно з якими для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від присвоєння ідентифікаційних номерів, вносяться спеціальні відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Автор згоден в цьому питанні з позицією, що викладена в Листі Державної податкової адміністрації України від 11.07.2002 р. № 4376/6/19-0116, де зазначено, що громадяни не можуть мати жодних привілеїв за ознакою релігійних переконань та ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Таке відношення християнської церкви має бути подолане проведенням відповідної роз'яснювальної роботи, в тому числі і найбільш освіченими представниками духовенства [17]. Тим більше, що переважна більшість населення, яка задіяна в тіньових економічних процесах, хоч і втратить якісь кошти через необхідність сплати податків, але отримає значно більше через надходження з бюджету на розвиток соціальної сфери, які буде змога підвищити за рахунок підвищення дохідної частини бюджетів всіх рівнів в процесі детінізації економіки, що, в свою чергу співпадає з християнськими цінностями.

Автор усвідомлює той факт, що система моніторингу може стати потужним знаряддям в політичній боротьбі, засобом тиску на інакомислячих. Для унеможливлювання цього потрібно розробити систему заходів прийняття на роботу, правової та матеріальної незалежності співробітників, що обслуговуватимуть супер-обчислювальний центр (технологічну базу моніторингу) та працюватимуть в апеляційних підрозділах створеного відомства з економічної безпеки (яким прийдеться мати справу з відомостями приватного характеру), з одночасним введенням їх суворої кримінальної відповідальності за розголошення відомостей з приватного життя громадян.

Технічні можливості створення такої системи та забезпечення безпеки проходження платежів під сумнів не ставляться, цьому підтвердженням є цілий спектр платіжних карток, випущених в обіг різними банківськими установами. Додамо також, що існування системи тотального моніторингу одночасно позитивно впливатиме і на її захищеність, оскільки всі нелегітимні електронні трансакції буде змога відслідкувати.

Автор розуміє, що запровадження тотального моніторингу потребує вирішення цілої низки широкомасштабних задач, серед яких зазначимо:
• створення правової бази з питань функціонування системи моніторингу, захисту інтересів громадян та суб'єктів підприємницької діяльності, відповідальності за порушення їх прав;
• створення електронної системи обміну інформацією між банками України, органами митної та податкової служби, іншими правоохоронними органами (а по можливості, і з закордонними), системами реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, автотранспортних засобів, будівель та споруд, базами даних про комунальні платежі і т.і.
• вдосконалення системи захисту електронної інформації;

1. Ofer G., Vinokur A. The Soviet Household under the Old Regime: Economic Conditions and Behavior in the 1970’s. Cambridge University Press, 1992, p.84.
2. Егиазарян Г. О некоторых проблемах совершенствования правовых связей стран СНГ в борьбе с организованной преступностью // URL: http:// www.beljournal.by.ru/1999.4/yeguiazayan.shtml
3. Масакова И.Д. Определение параметров теневой экономики // Вопросы статистики. 1999. № 12. С. 24.
4. ”Бизнес” №47 (514) від 18.11.2002 року. // URL: http://www.business.kiev.ua/i514/a14780/
5. Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання // Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23.
6. Указ Президента України від 20 березня 2001 року № 183/2001 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року "Про заходи щодо детінізації економіки".
7. Указ Президента України від 5 березня 2002 року № 216/2002 „Про Заходи щодо детінізації економіки України на 2002 - 2004 роки”.
8. Указ Президента України від 19 липня 2001 р. № 532/2001 “Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”.
9. Указ Президента України від 22 червня 2000 року № 813/2000 “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом”.
10. Указ Президента України від 10 грудня 2001 року № 1199/2001 “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 35 “Про утворення Державного департаменту фінансового моніторингу”.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 194 “Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового моніторингу”.
13. Rubin P.H. The economics of crime // The economics of crime. N.Y., 1980. P. 13 - 26.
14. Моев В.А. Бразды управления. Диалог с акад. В.М.Глушковым - М.: Политиздат, 1977.
15. Глеб Щербатов Контуры глобальной власти. Всемирный контроль Православная газета № 32 2001 р // URL: http://orthodox.etel.ru/2001/32/kontur.htm
16. Новый Завет (Синодальный перевод), книга Откровения (Апокалипсис), 13 гл., 16-17 стихи.
17. Юрьев Ростислав. Андрей Кураев о своих книгах, ИНН и конце света Православная газета № 32 2001 р // URL: http://orthodox.etel.ru/2001/32/kuraev.htm