Василь Поливанюк ,
http://www.crime-research.org

Поняття криміналістичної характеристики злочину

Банківська система держави, яка пов'язана з накопиченням, розподілом і використанням державних і приватних коштів, є однією з найбільш привабливих як для окремих злочинців, так і організованих злочинних груп. У даній системі сьогодні вчиняється значна кількість різного роду фінансових афер, найчастіше – в процесі різних банківських операцій. При цьому широко використовуються міжнародні грошові розрахункові системи.

Високі темпи криміналізації банківської системи (у цій сфері протягом 2002 року виявлено майже 3,1 тис. злочинів.) викликають особливе занепокоєння правоохоронних органів. За висновками фахівців Національного банку України, майже кожний третій український банк на сьогодні є проблемним. Банківська система перетворилася на центральну ланку технологічного ланцюга з відмивання капіталів, добутих злочинним шляхом. До кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів безпосередньо в банках притягаються 367 працівників, з яких 54 – керівники банківських установ.

Злочини, що скоюються в банківській системі або з її використанням, можна віднести до одних із найбільш небезпечних економічних злочинів, оскільки їх негативний вплив відображається не тільки на діяльності самого банку, але й на багатьох інших суб'єктах економічної та фінансової системи держави в цілому.

Особливо великих розмірів досягають суми, які знімаються з банківських рахунків, як вкладників, так і ресурсів самих банків, з використанням комп’ютерних систем. До таких злочинів слід віднести ті, що охоплюють склади злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України в статтях 190 “Шахрайство”, 200 “Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення”, ст.361 “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”, ст. 362 “Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем”, ст. 363 “Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем”.

На сьогодні у вітчизняній криміналістичній науці не існує скільки-небудь зведених даних для формування понять основних елементів криміналістичної характеристики комп'ютерних злочинів, вчинених у банківській системі.

Як показують проведені дослідження, 55% опитаних респондентів не мають про ці категорії ні найменшого поняття, а 39% - лише частково знайомі з криміналістичною характеристикою осіб, схильних до вчинення комп'ютерних злочинів, за ненауковими джерелами, з яких 66% - засоби масової інформації, 28% кіно- і відеофільми (як правило закордонного виробництва). Слід зауважити, що респондентами виступали, в основному, курсанти-випускники вищих навчальних закладів системи МВС України, які у першу чергу повинні мати наукову інформацію про те, з чим їм доведеться стикатися у своїй безпосередній практичній роботі. Таке положення, природно, не можна визнати позитивним. Тому актуальною як з наукової, так і з практичної точки зору, є розробка проблеми криміналістичної характеристики даних видів злочинних деліктів.

Розвиток методики розслідування нерозривно пов'язаний з узагальненнями й аналізом матеріалів слідчої практики - основного джерела розробки методичних положень і рекомендацій. Вивчення практики розслідування окремих видів злочинів ще в період становлення криміналістики дозволило визначити ряд загальних і важливих для їхнього розкриття ознак.

Так, в одному з перших посібників з криміналістики (Якимова І. М. Криміналістика. - М., 1929) викладу питань власне методики розслідування передувало освітлення деяких положень, що характеризують окремі види злочинів і осіб, які їх скоюють. Наприклад, у главі про розслідування грабежів, розбоїв і бандитизму розглядалися «сучасні види цих злочинів»^; у главі про розслідування шахрайства - «способи вчинення шахрайства» тощо. Однак, ці відомості в той час були неповні й недостатньо систематизовані.

З розвитком, теоретичних основ методики розслідування, поглибленням аналізу слідчої практики, розробкою сучасних прийомів і засобів дослідження сукупність загальних положень розслідування злочинів визначеного виду набуває системного характеру. Подальші розробки в цьому напрямку привели до формулювання поняття «криміналістична характеристика злочинів», визначення елементів її змісту [1, 29-30], а в подальшому - склалися у важливу теоретичну концепцію.

Свідченням визнання криміналістичної характеристики, як наукової категорії криміналістики, як відмічають О. Н. Колесниченко та В.О. Коновалова, було включення у 1984 році в програму курсу «Криміналістика» (для юридичних інститутів та університетів) самостійної теми “Криміналістична характеристика злочинів” [2, 7], без висвітлення якої не обходиться зараз жодний підручник з криміналістики. Слід відмітити, що термін «криміналістична характеристика злочину» стосовно предмета методики розслідування злочинів фігурує у теоретичній, методичній та навчальній літературі з криміналістики [3, 95].

Постійна увага, яка приділяється розробці вчення про криміналістичну характеристику злочинів, як вказує Г.А. Матусовський, «...з'ясовується необхідністю вдосконалення методики їх розкриття на основі пізнання сутності самого злочинного діяння, його механізму, способів, закономірностей процесу слідоутворення, особливостей ознак (слідів), що відображаються» [4].

Успіх розслідування будь-якого злочину багато в чому визначається вмінням слідчого проникнути не тільки в кримінально-правову, але й у криміналістичну його сутність. Правильно ж розібратися в криміналістичній сутності вчиненого діяння слідчий може лише за певних умов. Для цього він повинен мати уяву про типові криміналістично значимі риси різних видів злочинної діяльності, а також уміти цілеспрямовано виявляти необхідну для цього криміналістичну інформацію в кожному конкретному злочині і зіставляти її з криміналістичною характеристикою відповідного виду злочину.

В основі криміналістичної характеристики злочину лежать дані вивчення залишених ним матеріальних та ідеальних слідів - наслідків, як результат взаємодії його суб'єкта з іншими особами і матеріальними й іншими об'єктами навколишнього середовища, що вказують на криміналістично значимі ознаки злочину, злочинця, різні обставини, у тому числі й побічно пов'язані з даним діянням, можливо, і не істотні для його кваліфікації, але важливі для розкриття злочину. При цьому процес формування елементів, що складають структуру цієї характеристики, виходячи з об'єкта вивчення, не може не враховувати загальну структуру злочинної діяльності, характерну для її відповідного виду. У той же час ця структура не може не погоджуватися деякою мірою з кримінально-правовими, кримінально-процесуальними і кримінологічними напрямками пошуку відповідної інформації про злочин.

Криміналістична характеристика за змістом та призначенням відрізняється від інших характеристик, наприклад кримінально-правової, кримінологічної, судово-психологічної, але вони деякою мірою взаємозалежні, розглядають деякі однакові елементи, але в різному плані.

Кримінально-правова - формується на основі аналізу ознак злочинів, що мають значення для рішення питання про наявність складу злочину, правильної його кваліфікації, з'ясування інших кримінально-правових питань, у тому числі, що вирішуються при постанові вироку (ст. 324 КПК України).

Кримінологічна - містить систематизовані відомості, що мають значення для встановлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів і вживанню заходів щодо їх усунення. Кримінологічна характеристика, наприклад, розкрадань державного і громадського майна включає такі основні дані: а) стан боротьби з розкраданнями^; б) класифікація розкрадань^; в) класифікація злочинців, характеристика окремих типів розкрадачів та їх дій.

Судово-психологічна - відбиває найбільш істотні психологічні дані про злочинців і потерпілих, типові групи свідків щодо окремих видів злочинів тощо.

У практичній діяльності щодо розкриття злочинів різні характеристики використовуються комплексно, кожна з них служить єдиній кінцевій меті - ефективному розслідуванню, встановленню істини в справі.

Криміналістична характеристика злочину, на відміну від кримінально-правової, не є органічною частиною загального розуміння злочину і носить допоміжний специфічний службовий характер. І хоча не може бути криміналістичного опису абстрактного злочину, загальне розуміння криміналістичної характеристики злочину є.

В юридичній літературі є велика кількість різноманітних визначень поняття криміналістичної характеристики. Усі вони, в основному, відображають дві точки зору. Згідно першої, криміналістична характеристика складає систему тих чи інших ознак злочину. Про це говорить І.І. Артамонов - «науково розроблена система найбільш суттєвих, типових криміналістичних рис, якостей, ознак певної категорії злочинів», Гуняев В.А. - «система сталих ознак певного виду (підвиду) злочину» [5], та інші автори.

Друга точка зору полягає в тому, що криміналістична характеристика злочину може бути представлена як «типова інформаційна модель» [6, 38], «система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочину», «інформаційна модель події» [7], “система інформації про розслідуваний злочин, що має кримінально-правове і процесуальне значення” [8, 180].

Порівнюючи ці точки зору, можна погодитися з А.Л. Дудніковим, який справедливо зауважує, що «система криміналістичних ознак злочину - це ще не характеристика, а відображення сутності події, за яким формулюється така характеристика для здобуття, у підсумку, криміналістично значущої «картини» злочину» [9, 49]. Друга точка зору, на наш погляд, більш точно відображає зміст криміналістичної характеристики злочину.

Залежно від рівня та обсягу відомостей, які в ній містяться, криміналістична характеристика поділяється на три види:

1) загальну, яка відноситься до всіх видів злочинів^;

2) виду (групи) злочинів^;

3) конкретного злочину [10, 6].

Перший вид передбачає розробку основ криміналістичної характеристики всієї сукупності різноманітних злочинів. Їх формування йде шляхом вивчення та порівняльного аналізу криміналістичних характеристик окремих груп, видів та різновидів злочинів. Як вказує В.А. Образцов, такого роду характеристика «...грає орієнтуючу роль, виступає в якості теоретичної бази розробки та вдосконалення типових криміналістичних характеристик окремих категорій злочинів, визначає однаковий підхід до розуміння сутності, структури, форм і способів використання даних, що в них містяться [6, 39].

Видова криміналістична характеристика, як вказує більшість авторів, складає основу для розробки методики розслідування окремих видів злочинів (наприклад, розкрадань), а також певних груп злочинів (наприклад, економічних злочинів), або різновидів злочинів (наприклад, розкрадань, які здійснюються в процесі приватизації державного майна). Як зазначає Н.П.Яблоков “видові і групові криміналістичні характеристики в силу їх специфічності повинні бути типовими, тобто містити цілісне науково узагальнене уявлення про відповідний вид і групу злочинів” [11, 46].

Підхід на рівні окремого припускає криміналістичну характеристику конкретного діяння як єдиного у своєму роді, унікального явища реальності. Це - не що інше, як уявна модель даного конкретного об'єкта, досліджуваного в карному процесі, що відбиває той або інший комплекс специфічних ознак, якими він відрізняється не тільки від інших подій, але й від подій того ж порядку, тобто інших індивідуально визначених злочинів. З цього приводу в літературі присутні різні точки зору. І.Ф.Пантелєєв однозначно вважає, що «існує криміналістична характеристика виду або групи злочинів, а також окремого конкретного злочину, але не злочину взагалі» [12, 26]. Н. П. Яблоков вказує, що «криміналістична характеристика зобов'язана бути суто криміналістичним описом злочину», і що «можливо говорити не тільки про криміналістичну характеристику індивідуальну, видову та групову, але й про криміналістичну характеристику злочину взагалі» [13, 115], “криміналістична характеристика окремого злочину, отримана в процесі його розслідування, завжди є індивідуальною, але, в той же час, частіше за все близькою до якогось її типу” [12, 46].

Інші вчені, зокрема, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, не вважають оптимальним відносити термін «криміналістична характеристика» до конкретного, одиничного злочину та вважають, що «віднесення поняття «криміналістична характеристика» тільки до виду (групи) злочинів є одним з необхідних умов теоретичної чіткості та практичної корисності відповідних рекомендацій» [2, 13].

Враховуючи наведені вище точки зору на поняття та види криміналістичної характеристики, а також стосовно цього дослідження, уявляється можливим погодитись з визначенням, сформульованим В.К.Лисиченком, оскільки воно відображає найбільш суттєві ознаки криміналістичної характеристики злочинів. Це - "система відомостей про криміналістично значимі ознаки злочинів даного виду, що відображає закономірні зв'язки між ними і, яка служить побудові і перевірці слідчих версій для рішення основних задач розслідування” [1, 30].

Кожна характеристика є описом істотних сторін, властивостей, закономірностей об'єкта реальної дійсності, що в ній відбивається, в цілому або якихось компонентів, фрагментів, якими він відрізняється від інших об'єктів навколишнього світу.

Своєрідність криміналістичної характеристики злочинів визначається двома моментами: по-перше, особливостями реалії, що в ній відбивається, та її ознак^; по-друге, специфікою цілей подібного відбитка.

Елементи криміналістичної характеристики злочинів розкривають їх основні риси. Практика, результати наукових досліджень криміналістичної суті злочинів показують, що, незалежно від виду злочину, криміналістично значимі їх ознаки в характеристиці виду й окремого злочину найчастіше можуть міститися в даних про спосіб, механізм та обстановку вчинення злочину, типологічних та інших особливостях їх суб'єктів. Водночас, для окремих видів, груп злочинів з урахуванням криміналістичних потреб зазначені ознаки можуть міститися у відомостях про предмет злочинного зазіхання, особистісних особливостях потерпілого, своєрідності організованої злочинної групи, мотивах злочину, характері злочинного результату, що наступив тощо.

Виходячи з вищевикладеного, структура криміналістичної характеристики злочинів складна, не повною мірою однакова для окремих видів і груп злочинів. Залежно від виду злочину, форми провини, окремих його особливостей одні й ті ж самі структурні елементи в характеристиках різних злочинів можуть бути різними за значенням, походженням (залежно від характеру джерел їх виникнення) та інше. Наприклад, в одних випадках вони можуть бути головними, в інших - другорядними, первинними, похідними тощо. Так, дані про спосіб вчинення зумисних злочинів у їх криміналістичній характеристиці звичайно є головними і найбільш важливими, а в характеристиці необережних злочинів - другорядними або, які не мають значення. У той же час, дані про особистість злочинця, у залежності від того, чи утворюються вони шляхом вивчення безпосередньої або опосередкованої інформації, можуть бути первинними і похідними.

Комплекс взаємозалежних криміналістичних особливостей злочинів, що складають їх криміналістичну характеристику, є визначеною системою. Виходячи з цього, сукупність ознак, що утворять криміналістичну характеристику злочинного діяння, є множиною, складові елементи якої органічно пов'язані між собою різним способом. При цьому можна виділити форми таких зв'язків між елементами криміналістичної характеристики, властивих, у той же час, зв'язкам елементів відповідної злочинної діяльності. З погляду потреб криміналістики найбільший інтерес представляють виділення і вивчення таких видів зв'язків елементів характеристики, що носять характер визначених закономірностей, спираються на дані узагальнення слідчої практики, вивчення статистичної сукупності кримінальних справ і характеризують ступінь жорсткості такого зв'язку. Вивчення слідчої практики показує, що елементам криміналістичної характеристики злочинів, відомим на початку розслідування, відповідають інші, ще невідомі в даний момент. Причому ця відповідність, залежно від слідчих ситуацій, може бути не жорсткою, а ймовірною. Наприклад, виявлення ознак розкрадання, зроблених визначеним способом із внесенням змін у відповідні документи, може в ряді випадків однозначно вказувати на ще невідомого суб'єкта даного злочину. У той же час встановлені спочатку спосіб і обстановка вчинення можуть лише з визначеною долею ймовірності вказувати на того або іншого суб'єкта злочину.

Більшість авторів, які приділяли увагу розробці питання про криміналістичну характеристику злочину, включають в якості її елементів сукупність ознак, що визначають: 1) спосіб вчинення злочину^; 2) механізм злочину^; 3) обстановку вчинення злочину^; 4) особистість злочинця^; 5) особистість потерпілого^; 6) об’єкт (предмет) злочинного посягання^; 7) мотив і мету злочину^; 8) закономірності злочинів [14].

Злочини в сфері комп'ютерної інформації відомі порівняно недавно. Вітчизняна практика розслідування таких злочинів поки дуже невелика, оскільки лише в останні роки в результаті розвитку програмно-технічних засобів і підвищення “комп'ютерної освіченості”, інформаційні системи впроваджені в такі галузі, як бухгалтерський облік, економічні розрахунки, банківська справа й ін. Суспільна небезпека злочинних дій у зазначеній сфері стає все більш очевидною і досвід формалізації законодавцем головним чином закордонних криміналістичних знань про “комп'ютерні злочини” відбувається на наших очах.

Недоліки правової регламентації в даній області і дефіцит у слідчих знань про сучасні інформаційні технології значною мірою сприяють збереженню високого рівня латентності протиправних дій в галузі інформаційних відносин і їхньої безкарності. Істотну допомогу у виявленні, розкритті і розслідуванні таких злочинів може зробити детальна розробка криміналістичної характеристики злочинів даного виду.

1. Советская криминалистика: методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. Лисиченко В.К. – К., 1988. – 405с.

2. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учебное пособие. – Х.: Харьк.юрид.ин-т, 1985. – 93с.

3. Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1976. – Вып.25. – С.94-105.

4. Матусовский Г.А. Проблемы совершенствования методики расследования преступлений //Актуальные проблемы формирования правового государства: Краткие тезисы докл. и науч. сообщ. респ. науч. конф. 24-26 окт. 1990. - X., 1990 - С. 280-282.

5. Гуняев В.А. Содержание и значение криминалистической характеристики преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений: Сб.науч.трудов / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1984. – с.58-61.

6. Криминалистика / Под общей ред. Образцова В.А.- М.: Юрист, 1995. – 592с.

7. Лузгин И.М. Некоторые аспекты криминалистической характеристики и место в ней данных о сокрытии преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений: Сб.научных трудов / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1984. – С.25-30.

8. Андреев И.С. Грамович Г.И. Криминалистика: учебное пособие. - Минск, 1997. - 344с.

9. Дудников А.Л. Криминалистическая система признаков хищений, совершаемых путем злоупотребления служебным положением, и использование ее данных в расследовании преступлений: Дис. ... канд.юр.наук: 12.00.09. – Х., 1989. – 205с.

10. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений: Учебное пособие. – К.: УМК ВО, 1988. – 88с.

11. Криминалистика: Учебник для вузов. / Отв. ред. Яблоков Н.П. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 708с.

12. Криминалистика. / Под ред. Пантелеева И.Ф., Селиванова Н.А. – М.: Юрид. лит., 1993. – 592с.

13. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 143с.

14. Криминалистика. Учебник для вузов / Ответственный редактор Н.П.Яблоков – М.: Изд-во БЕК, 1995. - С.48-56, а також: Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. Вып.25. – М.: Юрид.лит., 1976. - С.94-105^; Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. – К.: УМК ВО, 1988. - 88 с.^; Криминалистика. / Под редакцией Образцова В.А. – М., 1995. – с.39-50^; Советская криминалистика: методика расследования отдельных видов преступлений / Под редакцией Лисиченко В.К. – К., 1988. – С.34-41 та ін.