Аналіз діяльності оперативних підрозділів ДСБЕЗ МВС України по боротьбі зі злочинами у сфері високих (інформаційних) технологій

Дата: 01.04.2004
Источник: www.crime-research.ru
Автор: Максим Литвинов


... іють необхідною інформацією, здійснюються неформально, в основному, на рівні міжособистісних стосунків, а на рівні міністерств і відомств носять одиничний характер (наприклад, Угода № 3/2340 від 30.09.1998 р. «Про передачу інформації», укладена між МВС України і Державним комітетом статистики України, угоди про обмін інформацією між Державною податковою адміністрацією і митними органами).


На сьогоднішній день правоохоронна діяльність оперативного працівника районного чи міського підрозділу забезпечена інформаційними ресурсами підрозділів оперативної інформації УМВС та обласного адресно-довідкового бюро, до яких мається ефективний оперативний доступ. Крім того, у розпорядженні маються масиви інформації про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, наявність ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, різні юридичні факти, що характеризують підприємницьку діяльність (наприклад, про факти банкрутства, податкові пільги), і деякі інші. Однак, доступ до цих ресурсів неможливо назвати ефективним і оперативним, тому що його реалізація передбачає складання письмових запитів, надання їх у відповідні організації і витребування відповідей. З огляду на те, що передбачений чинним законодавством термін надання таких відповідей складає один місяць (ч.3 і 4 ст.33 Закону України «Про інформацію») ?3?, використання інформаційних ресурсів для виявлення і розслідування злочинів у термін до 3 чи 10 діб (ст.97 КПК України) не є можливим ?4?. Виключенням, зазначеним у ст.33 Закону України «Про інформацію», є діяльність підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, що відповідно до п.б) ч.2 ст.12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», мають право одержувати інформацію негайно, або в термін до 10 діб ?5?.


Таким чином, можна констатувати відсутність реальної можливості забезпечити оперативно-розшуковий супровід, повноту та всебічність розслідування інформації про інформаційні злочини.


Незважаючи на зазначений висновок, правоохоронні органи виконують обов'язки щодо виявлення і розслідування вчинених в Україні злочинів, пристосовуючись до обмежень правового поля.


Практично оперативні підрозділи в даний час самостійно формують розрізнені масиви відомостей, які використовуються в ході оперативно-розшукової діяльності, застосовуючи як правову основу п.17 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» ?6?. Пошук або формування баз даних здійснюється з ініціативи безпосередніх суб'єктів оперативно-розшукової діяльності, не системно і тому не дозволяє включати в дані масиви інформацію більшості сфер суспільних відносин, що в сукупності може представляти значний оперативний інтерес у наступному.


Зазначена фрагментарність масивів інформації є наслідком впливу «фактора власника», що значно ускладнює взаємний обмін наявною інформацією навіть у рамках єдиного регіону, і практично виключає міжрегіональний обмін такою інформацією серед оперативних структур.


Розглядаючи можливості організації інтегрованої інформаційно-аналітичної системи правоохоронних органів, необхідно відзначити особливості юридичного статусу інформації, що повинна скласти основу інформаційних масивів системи: така інформація, в основному, є конфіденційної, належить до інформації про особистість, і може знаходитися в розпорядженні суб'єктів різних форм власності.


На практиці зазначені особливості впливають на формування правового поля правоохоронної діяльності, що проявляється у неузгодженості законодавчих і нормативно-правових актів. Так, Закони України і нормативно-правові акти, якими визначений статус Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, податкової адміністрації, підрозділів боротьби з організованою злочинністю, Служби безпеки, передбачають різні права доступу і користування інформацією, яка необхідна для виконання задач правоохоронної діяльності. Вказані розходження в даний час є перешкодою не тільки для створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи правоохоронних органів, але й ускладненням обміну оперативною інформацією між оперативними підрозділами.


На наш погляд, при формуванні юридичного обґрунтування функціонування інформаційно-аналітичної системи правоохоронних органів варто відштовхуватися від загального правового принципу, при якому наявність визначених прав повинна кореспондувати відповідним обов'язкам.


Відповідно, загальна правова практика передбачає при покладанні обов'язків їхнє ув'язування з правами, які кореспондуються, та є достатніми для забезпечення адекватного реагування і виконання функцій.


При цьому, аналіз правових норм основних законів, що регламентують діяльність оперативних підрозділів боротьби з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю, податкової міліції та інших, свідчить про покладання обов'язку виявляти діяння, які охоплені різними складами Кримінального кодексу України, але визнаними однаково злочинними в межах класифікації за ознаками тяжкості. У цьому зв'язку теорія правової науки дозволяє обґрунтувати законність використання всього арсеналу інформаційних масивів будь-яким підрозділом правоохоронних органів. Однак, конкретному практичному працівникові правоохоронних органів важко в повсякденній діяльності витребувати необхідну інформацію з численних джерел, що перетворює значну частину оперативної роботи в оформлення письмових запитів і витребування відомостей по них.


Крім уже зазначених, слід вказати також на інші недоліки в організаційно-тактичній роботі в напрямку боротьби з інформаційною злочинністю:

- штатна чисельність працівників оперативних підрозділів по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій не відповідає темпам росту інформаційної злочинності і криміналізації інформаційної сфери в країні;

- залишається незатвердженим і нереалізованим проект Концепції стратегії і тактики боротьби з комп’ютерною злочинністю в Україні;

- позитивно не вирішене питання про створення в системі МВС окремого Департаменту з питань боротьби зі злочинністю в сфері інформаційних технологій, що було передбачено в зазначеному проекті;

- перепідготовка оперативних працівників низового рівня (міськрайорганів), які обслуговують лінію боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій належним чином не здійснюється. Можливості навчальних закладів системи МВС в цьому напрямку в повній мірі не задіяні;

- у діяльності спеціалізованих оперативних підрозділів прослідковується суттєвий похил у бік роботи з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності. На наш погляд, незначна увага приділяється організації оперативного обслуговування лінії високих (інформаційних) технологій;

- не в повній мірі реалізовані завдання, покладені на оперативні підрозділи наказом МВС України № 737 від 19.08.2001 року „Про затвердження типового положення про підрозділи ДСБЕЗ по боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій” в частині боротьби з незаконним обігом радіоелектронних та спеціальних технічних засобів. Потребує активізації робота щодо забезпечення інформаційної безпеки громадян, їх об’єднань, юридичних осіб, суспільства, держави, захисту їх прав і свобод, законних інтересів від протиправних посягань, скоєних з використанням високих технологій.



Серед причин, що визначають такий стан боротьби з інформаційною злочинністю, є об’єктивні й суб’єктивні. Основними серед них, на наш погляд є такі:

- досить повільне формування державної політики в напрямку реальної протидії новим антисоціальним явищам;

- відсутність в оперативних підрозділах відповідних кваліфікованих кадрів;

- недостатність методик виявлення, профілактики та розкриття спеціалізованих злочинів;

- обмаль кадрових та фінансових ресурсів, які задіяні у протидії злочинним проявам в інформаційній сфері;

- відсутність належної взаємодії з прокуратурою та судом внаслідок їх небажання напрацьовувати практику порушення та розслідування кримінальних справ зазначених категорій;

- при виявленні злочинів, пов'язаних з порушенням авторських або суміжних прав, а також незаконного використання товарних знаків існує проблема одержання заяв від правовласників. Ця проблема зв'язана з територіальним видаленням правовласників від більшості областей, внаслідок чого практично неможливо виконати вимоги ст.97 КПК України (по термінах);

- за порушеними кримінальними справами незадовільно здійснюється оперативне супроводження, у зв’язку з чим питома вага справ, припинених за ст. 206 КПК складає близько 30%;

- по лінії роботи «інтелектуальна власність» існує проблема з відшкодуванням матеріальних збитків, тому що вилучена контрафактна продукція підлягає знищенню і в процесі розслідування накладення арешту на майно не здійснюється, що ускладнює погашення матеріального збитку в тому числі в доход держави.



Таким чином, аналіз діяльності оперативних підрозділів ДСБЕЗ МВС України по боротьбі зі злочинами у сфері високих (інформаційних) технологій вказує, що сучасний стан протидії кіберзлочинам характеризується значним відставанням методичного, тактичного, матеріального і кадрового забезпечення правоохоронних органів в області інформатизації. Проте, якщо стан матеріального забезпечення правоохоронних органів у сфері інформатизації мало залежить від ступеня вивчення даної проблеми, то стан кадрового забезпечення має пряму залежність від стану та розвитку наукових досліджень і розробок у сфері інформаційних технологій. Цей факт визначає високу актуальність та необхідність наукових досліджень, спрямованих, у пер...

Добавить комментарий

Всего 0 комментариев