Кримінологічна характеристика суб’єкта злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж
Дата: 16.02.2004Источник: www.crime-research.ru
Автор: Олена Власова, Петро Біленчук
... має доступ до широкого кола інформації, може давати відповідні вказівки та розпорядження і безпосередньо не відповідає за роботу комп'ютерної техніки.
Проведені соціологічні та криміналістичні дослідження, зокрема, в Австралії, Канаді, США, Франції допомогли розподілити кіберзлочинців за віком на три великі категорії [3]:
• 11-15 років – переважно займаються злочинами з використанням телефонних мереж, кредитних карток та автоматів видачі готівки;
• 17-25 років – займаються комп’ютерним хакерством;
• 30-45 років – використовують комп’ютери з корисливою метою та для ведення шпигунства.
Так, статистика комп’ютерних злочинів в США за останні 27 років свідчить, що більшість (70 %) злочинців – це працівники компаній, які мають доступ до ЕОМ. Ця особа як правило:
• працює в компанії не менше 4 років;
• першою приходить на роботу і йде останньою;
• не користується або рідко користується відпустками;
• робить все можливе для завоювання довіри адміністрації, інформує про помилки і вчинки інших працівників;
• добре знайома з роботою систем захисту інформації і має доступ до основних замків службових приміщень.
Термін "хакер" вперше почав використовуватися на початку семидесятих років у Массачусетському технологічному інституті по відношенню до молодих програмістів, які проектували апаратні засоби ЕОМ та намагалися сконструювати перші персональні комп'ютери. Коли у Сполучених Штатах Америки з'явилися великі ЕОМ, компанії дозволяли студентам користуватися ними. Як правило, для цього відводили нічні години і студенти, яких стали звати хакерами, залишалися з машинами на всю ніч. Студенти розподілялись на зміни. Одна зміна мала для праці квант часу, наприклад, з 3 до 4 години ночі. Закінчивши програмування, хакери залишали розроблені програми у шухлядах біля комп'ютера. При цьому кожен міг заглянути в записи своїх друзів. Досить часто вони брали чужі нотатки та вносили до них виправлення, намагаючись удосконалити результати програмування.
Хакери не псували чужу роботу і не намагалися захистити свої програми від інших хакерів. Усі програми, які вони розробляли, були призначені для спільного користування. Хакери вірили, що комп’ютери – це ключ до повного визволення людини, оскільки роблять знання загально доступними для всіх людей. Уявлення хакерів про проблеми суспільства та роль у ньому інформаційних технологій знайшли своє визначення у вигляді специфічних маніфестів та звернень. Неможливо заперечувати, що деякі з цих положень мали, окрім технічних та філософських аспектів, і суто соціальне забарвлення. Деякі з маніфестів хакерів й досі можна знайти на дошках електронних об’яв (BBS) у великих комп’ютерних мережах.
Практика свідчить, що дійсно, особливу групу комп’ютерних злочинців становлять хакери тому розглянемо їх детальніше.
Сам факт появи комп’ютерної злочинності у суспільстві більшість дослідників пов'язують з діяльністю так званих "хакерів" (англ. hacker) - користувачів обчислювальних систем і мереж ЕОМ, які займаються пошуком незаконних методів отримання несанкціонованого (самовільного) доступу до засобів комп'ютерної техніки і баз даних, а також їх несанкціонованого використання з корисливою метою.
У літературі та засобах масової інформації таких осіб називають по-різному: "комп’ютерними зломщиками", "електронними злодіями або шахраями", "піратами", "одержимими програмістами", "електронними бандитами", "злодіями з електронними ломиками і відмичками" тощо. Однак, термін “хакер” не завжди сприймався як синонім суб’єкта злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин. Дослівно “хакер” - це трудівник, найманий робітник. Спочатку так називали програмістів, які були здатні розробляти програми без попередньої підготовки та оперативно вносити виправлення до програм, котрі не мали документації. Розглянемо цей факт детальніше в історичному аспекті.
Етика справжніх хакерів має наступні загальні принципи:
• комп’ютери – це інструмент для народу, вони не повинні бути власністю тільки заможних осіб або інших привілейованих верств населення, та
використовуватися для досягнення їх приватних інтересів;
• інформація теж належить усім. Більшість хакерів починали з університетського навчання. Оскільки завдання університету – розповсюджувати знання,
а не приховувати їх, хакери, вже не будучи студентами, продовжують дотримуватися цієї точки зору. Тільки невелика кількість хакерів допускають навмисне
знешкодження файлів або їх секретну модифікацію;
• програмний код – загальнонародне надбання. Гарним кодом мають користуватися усі, поганий код необхідно виправити. Доступ до коду повинен бути
вільним, програми не повинні бути захищені авторським правом та захистом від копіювання. Все програмне забезпечення, безоплатне чи комерційне, може
копіюватися та розповсюджуватися, незважаючи на авторське право чи право власності. Схеми захисту від копіювання повинні бути знищені;
• програмування – це різновид мистецтва, зміст якого та краса полягають у компактному кодуванні, коли програма займає невелику кількість рядків.
Головна мета – зробити таку програму, яка може робити те, що не може інша, взаємодіяти з іншими програмами, входити до них, маніпулювати файлами так,
як раніше вважалося неможливим;
• комп’ютер – це жива істота. Хакер має суспільні та приватні стосунки з комп’ютером, він доглядає за ним, співчуває як людині. Хакер живе
програмуванням, він може працювати всю ніч над цікавим проектом, займаючись програмуванням по 80-100 годин на тиждень.
Крім випадків суто ірраціональної поведінки, серед мотивів діяльності хакерів можливо виділити такі загальні групи:
• персональна помста;
• самореклама;
• отримання матеріальної вигоди.
Можна виділити наступні типи хакерів:
• “Шпигун”. Полює за конфіденційною інформацією.
• “Фальсифікатор”. Хакер який намагається модифікувати окремі елементи даних, зокрема баланс банку, спричинити руйнуючий підвалини суспільства хаос.
• “Трамвайний контролер” або “Мандрівник”. Намагається проникнути у якомога більшу кількість систем. Дуже рідко повертається туди, де вже бував.
• “Той, хто залишає сліди”. Це хакер, який отримує насолоду у випадку, коли він залишає докази того, що він проник у систему.
• “Хакер–користувач”. Хакер який намагається користуватися обладнанням, банком даних або програмним забезпеченням, до яких йому відмовлено у доступі.
• “Вандал”. Той, хто намагається нанести шкоду системі та збитки її власникові.
За метою та сферою злочинної діяльності комп’ютерних злочинців можна поділити на окремі підгрупи.
Хакери (Наскег) - отримують задоволення від вторгнення та вивчення великих ЕОМ за допомогою телефонних ліній та комп’ютерних мереж. Це комп’ютерні хулігани, електронні корсари, які без дозволу проникають у чужі інформаційні мережі для забави. Значною мірою їх приваблює подолання труднощів. Чим складніша система, тим привабливіша вона для хакера. Вони прекрасні знавці інформаційної техніки. За допомогою телефону і домашніх комп’ютерів вони підключаються до мереж, які пов’язані з державними та банківськими установами, науково-дослідними та університетськими центрами, військовими об’єктами. Хакери, як правило, не роблять шкоди системі та даним, отримуючи насолоду тільки від почуття своєї влади над комп’ютерною системою.
Так, наприклад, американський хакер Річард Чешир, якого запросили в Мюнхен на нараду експертів з охорони відомостей в комп’ютерах, на очах фахівців забезпечив собі доступ спочатку в німецьку, потім - в американську інформаційні мережі, а звідти проник в один із найважливіших стратегічних комп’ютерів США.
Крекери (сгаскег) - різновидом хакерів є крекери. Це більш серйозні порушники, здатні спричинити будь-яку шкоду системі. Вони викрадають інформацію, викачуючи за допомогою комп’ютера цілі інформаційні банки, змінюють та псують файли. З технічного боку це набагато складніше від того, що роблять хакери.
За декілька годин, не докладаючи особливих зусиль, будь-який технік середньої руки може пограбувати банк даних французького комісаріату з атомної енергії і отримати конфіденційні відомості, наприклад, таємний проект створення лазера чи програму будівництва ядерного реактора [4].
Фрікери (phone+bгеаk=phreak) - спеціалізуються на використанні телефонних систем з метою уникнення від оплати телекомунікаційних послуг. Також отримують насолоду від подолання труднощів технічного плану. У своїй діяльності фрікери використовують спеціальне обладнання ( "чорні" та "блакитні" скрині), яке генерує спеціальні тони виклику для телефонних мереж.
На сьогодні фрікери орієнтуються на отримання кодів доступу, крадіжки телефонних карток та номерів доступу з метою віднести платню за телефонні розмови на рахунок іншого абонента. Досить часто займаються прослуховуванням телефонних розмов.
Колекціонери (codes kids) - колекціонують та використовують програми, які перехоплюють...
|
Добавить комментарий |
| 2004-09-29 05:55:00 - Хотелось бы прочитать Вашу статью на... Косынкин Александр |
| Всего 1 комментариев |
