Криминалистическая характеристика компьютерных объектов (укр)

Дата: 02.08.2007
Источник: www.crime-research.ru
Автор: Андрей Белоусов


Анотація

Стаття присвячена дослідженню криміналістичної характеристики комп’ютерних об’єктів, зрозумінню їх сутності і значення для встановлення істини за справами про комп’ютерні злочини, дати оцінку окремим об’єктам та визначитися з можливістю їх використання як доказів.

Ключові слова

Комп’ютерна інформація, інформаційне технології, комп’ютерні об’єкті, речові докази, комп’ютерні злочині.

Постановка проблеми

Темпи впровадження досягнень високих технологій у повсякденне життя до того значні й відбуваються швидко, що юридичні науки загалом, кримінальне та
кримінально-процесуальне право зокрема не встигають своєчасно реагувати на ті зміни, що відбуваються в суспільних відносинах. В умовах відсутності чи майже відсутності глибоких наукових розробок питань ефективного використання в кримінальному процесі комп’ютерної інформації, її матеріальних носіїв, різного роду електронних пристроїв та комп’ютерного обладнання, з якими мають справу органи досудового слідства і суди, призводить до спроб розповсюдити існуючі і вже усталені категорії на нові об’єкти та явища.

Це насамперед стосується спроб визначитися з категоріями комп’ютерних об’єктів, зрозуміти їх сутність і значення для встановлення істини за справами про комп’ютерні злочини, дати оцінку окремим об’єктам та визначитися з можливістю їх використання як доказів. В окремих випадках лунають пропозиції ввести до обігу нову категорію доказів – електронних речових доказів, під якими пропонують розуміти будь-які носії комп’ютерної інформації або програмні об’єкти. На нашу думку, доцільність таких нововведень надзвичайно сумнівна.

Аналіз останніх досліджень

Розслідування комп’ютерних злочинів пов’язане з дослідженням різноманітних об’єктів, що тією чи іншою мірою входять до предмету дослідження оперативного працівника, слідчого чи судді. Багато які з об’єктів є традиційними в їх криміналістичному розумінні, це й сліди рук, і сліди зламу зачиняючих пристроїв, і сліди підробки документів на паперових носіях і т. ін. Проте розслідування злочинів цієї категорії завжди пов’язане з дослідженням специфічних об’єктів, які мають безпосереднє відношення до створення, обробки, використання інформації за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки та цифрового зв’язку. Правильне розуміння змісту застосовуваних понять дає можливість правильно визначитися із призначення, значимістю та значенням кожного з об’єктів, що застосовані злочинцем або є предметом його посягання чи допоміжними засобами у вчиненні злочинів.

Виявлення й розслідування комп’ютерних злочинів завжди пов’язане з пошуком, вилученням та дослідженням різноманітних об’єктів, зокрема й тих, що можуть бути визнані речовими доказами. Майже завжди певна, якщо не більша частка таких об’єктів стосується застосування інформаційних технологій. Вчинення злочинів з використанням комп’ютерної техніки в більшості випадків має на меті здійснення впливу на комп’ютерну інформацію. До того ж такий вплив здійснюється також комп’ютерною інформацією, що недосяжна для безпосереднього сприйняття й огляду без застосування відповідної комп’ютерної техніки. У слідчого виникає потреба збирання доказів, використовуючи такі об’єкти дослідження як комп’ютер, комп’ютерна мережа, телекомунікаційна мережа тощо. При цьому дослідженню підлягає не просто предмет чи пристрій, а комп’ютерна інформація, що зберігається на конкретному комп’ютерному об’єкті.

Найчастіше місцем знаходження комп’ютерної інформації стають машинні носії, ЕОМ (комп’ютери), системи ЕОМ та комп’ютерні мережі. Питання щодо віднесення конкретного електронного пристрою до певного виду комп’ютерних об’єктів не є простим, як це могло б здаватися на перший погляд.

Ціль статті

Процесуальне законодавство містить поняття речових доказів, якими є: „... предмети, які були знаряддями вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій ... і інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності” (ст..78 КПК України).
Як відомо, речові докази можна класифікувати за різними підставами: залежно від належності тих чи інших об’єктів до події злочину; стосовно версії обвинувачення або виправданням; стосовно будь-якої з обставин, що підлягають доказуванню і за способом доказування; за джерелом отримання фактичних даних тощо.
Будь-які об’єкти, що виявляються, і вилучаються в процесі розслідування та визнаються речовими доказами, вимагають врахування особливостей їх збирання і дослідження, що пов’язані з їх агрегатним або структурним станом, з їх розмірами або з їх походженням. Це дає підстави здійснити класифікацію речових доказів, з урахуванням способу збирання або дослідження на такі категорії.

Безумовно, що ці об’єкти, які долучаються до справи в якості речових доказів, повинні бути пов’язані із вчиненням злочину, тобто слугувати знаряддями злочину або зберігати на собі його сліди чи бути об’єктами злочинних дій.
Така класифікація, на наш погляд, є прийнятною для застосування в теорії й практиці, оскільки поділяє речові докази на достатньо великі групи, що не позбавляє можливості доповнювати їх окремими підгрупами. До предметів – речових доказів можна віднести і об’єкти комп’ютерних злочинів, як окрему підгрупу предметів матеріального світу. Отже, комп’ютерні об’єкти можна розглядати лише як один з різновидів окремої групи речових доказів, специфіка яких зумовлена сферою використання з метою створення, обробки, накопичення чи передачі інформації в її електронному вигляді. Комп’ютерні об’єкти можуть бути речовими доказами у справі завдяки їх індивідуальним або системним властивостям лише в разі, якщо ці об’єкти слугували знаряддям злочину або зберегли на собі сліди злочину, а також, якщо вони можуть виступати засобами виявлення злочину або встановлення обставин справи.

Речові докази повинні бути оглянуті, учасниками огляду повинні бути сприйняті їх властивості, а слідчим на підставі оцінки цих доказів приймається рішення про визнання їх саме такими, про що складається постанова. Під час проведення слідчих дій можуть бути виявлені різноманітні комп’ютерні об’єкти, фізичні властивості яких сприймаються зором, тактильно, але на відміну від інших предметів матеріального світу таким способом встановити значимість предмета для доказування у справі не можна. Для сприйняття інформації, що зберігається в комп’ютерних об’єктах або для визначення їх здатності до створення чи оперування інформацією, потрібне проведення специфічних досліджень. Тобто, в разі розв’язання питання щодо визнання комп’ютерного об’єкта речовим доказом, потрібне застосування спеціальних апаратно-програмних комп’ютерних засобів і відповідних комп’ютерних методик, і лише їх застосування дасть можливість правильно сприйняти та оцінити сутність, значимість, віднесеність до справи таких об’єктів.

На практиці для встановлення змісту й сутності таких об’єктів завжди звертаються до спеціаліста, за допомогою якого та з використанням відповідного комп’ютерного обладнання слідчий встановлює властивості цих об’єктів, або ж ним призначається відповідна комп’ютерна експертиза. Наприклад, магнітна дискета, що містить шкідливу програму з комп’ютерним вірусом, зовні нічим не відрізняється від будь-якої іншої, що містить якусь інформацію або навіть без інформації. Виявити конкретні шкідливі властивості програми, що записана на звичайному магнітному носії, простим зовнішнім оглядом навіть і за участю фахівця-компютерника не можна. Для цього потрібні не тільки спеціальні знання, а й спеціальне комп’ютерне обладнання, а іноді – спеціальна методика дослідження такої інформації. Отже, постанову про долучення до справи комп’ютерного об’єкта як речового доказу слідчий може винести тільки після того, як буде встановлено, що конкретні ознаки наявності шкідливої програми присутні у цій дискеті і це стосується розслідуваної ним справи, а цього не можна встановити простим оглядом дискети.

Проте вважаємо, що введення окремої категорії об’єктів, таких як електронний речовий доказ, було б недоцільним, оскільки не всі компоненти комп’ютерів, комп’ютерних систем та мереж, з якими має справу слідчий під час розслідування, обов’язково стають речовими доказами. Велика кількість таких комп’ютерних об’єктів вивчається, досліджується слідчим, для їх поглибленого дослідження призначаються судові експертизи, а речовими доказами стають лише ті з них, які відповідають загально визнаним критеріям речового доказу. Але, з огляду на специфіку таких об’єктів, пов’язану з природою їх походження та потребою застосування засобів комп’ютерної техніки для оцінки їх властивостей, в разі розслідування злочинів в сфері інформаційних технологій (комп’ютерних злочинів) варто вести мову про комп’ютерні об’єкти як різновид предметів матеріального світу, що можуть бути речовими доказами, знаряддями вчинення злочину або ж предметами злочинного посягання.

Вважаємо, що запровадження такої категорії об’єктів в криміналістику й теорію кримінального процесу є своєчасним і відповідає реаліям сьогодення, що зумовлені впровадженням високих технологій в різні...

Добавить комментарий

Всего 0 комментариев