З прийняттям законодавцем 20 жовтня 1994 р. Закону України [1], який доповнює Кримінальний кодекс України статтею 1981 (порушення роботи автоматизованих систем), постало питання визначення місця цього злочину в системі кримінального законодавства України. Особливість застосування цієї норми полягає в її новизні, маловивченості, нерозвинутості законодавства України по забезпеченню існуючих комп'ютерних (автоматизованих систем) надійним правовим захистом, відсутності методик виявлення цих правопорушень та їх профілактики, відсутності фахової підготовки спеціалістів в правоохоронних органах. Та все ж таки перші кроки вже зроблено.
Питання, яке висвітлюється в даній роботі, стосується визначення об'єкту злочину як елементу його юридичного складу, що посягає на роботу автоматизованих систем. Під загальним об'єктом, як вважає більшість фахівців-юристів, необхідно вважати сукупність суспільних відносин, які врегульовуються нормами кримінального права і охороняються державою шляхом встановлення санкцій в разі їх порушення. Загальний об'єкт на відміну від родового не впливає ні на кваліфікацію, ні на визначення цієї норми в кримінальному законодавстві. В свою чергу родовий об'єкт представляє собою однорідну групу суспільних відносин, який виступає як різновидність загального і прийнятий законодавцем за основу при розподілі усіх кримінальних норм в главах Кримінального кодексу України. Такий підхід до розуміння об'єкта злочину ще на початку 60-х років підтриманий українськими вченими-криміналістами М.Й. Коржанським, В.Я. Тацієм та іншими, був загальновизнаний більшістю юристів і покладений в основу кодифікації кримінального та адміністративного законодавств України. Разом з тим, серед окремих науковців існує думка про недоцільність використання в якості об'єкта злочину суспільних відносин. Дослідники, які дотримуються цієї думки, вважають, що на суспільні відносини неможливо посягати, тому що вони "відображають дійсність на надзвичайно високому рівні абстракції" і є соціально-філософським поняттям.
Як вважають автори, знаходження норми статті 1981 КК України в главі ІХ - злочини проти порядку управління не повністю відповідає характеристиці цього протиправного прояву. Це можна пояснити тим, що автоматизовані системи, якщо взяти їх вплив на суспільні відносини, врегульовують порядок управління опосередковано. Основним же елементом кримінально-правового регулювання повинно бути право власності на інформацію, яка знаходиться в автоматизованих системах. За ступенем цінності інформації, як ми вважаємо, необхідно визначати і кваліфікуючи ознаки, і ступінь суспільної небезпеки правопорушення. Сам же термін "автоматизовані системи" не тільки не розкриває сутності об'єкта злочину, а навпаки занадто розширює його зміст, що призводить до невизначеності місця норми в регулюванні суспільних відносин, і разом з тим залишається не повністю визначеними відношення законодавця до інформації, яка знаходиться в цих системах або поза ними.
Якщо виходити із тлумачення поняття "автоматизовані системи", яке має місце в ст.1 Закону України від 5.07.1994 р. "Про захист інформації в автоматизованих системах" [4], то це лише системи, які здійснюють автоматичну обробку даних, до складу яких входять технічні засоби їх обробки. Тобто це ті системи, що автоматично обробляють інформацію, яка знаходиться в ЕОМ. Виникає питання: А як бути, якщо інформація міститься не в автоматизованій системі, хоча знаходиться в ЕОМ? Чи розповсюджуються положення норми статті 1981 КК на неї?
Інформація являє собою результат відображення і обробки в людській свідомості різноманіття навколишнього світу. І як відмічають у своїх публікаціях Голубєв В.О. і Душейко Г.О., "цінність інформації є критерієм при прийнятті будь-якого рішення про її захист" [5]. В цьому випадку при правовому захисті на перше місце необхідно висувати інформацію котра знаходиться в автоматизованих системах. Законодавець же сам факт протиправного отримання інформації залишив поза увагою, зосередившись лише на втручанні в роботу автоматизованих систем, що звузило обсяг можливості притягнення до кримінальної відповідальності при вчиненні "комп'ютерних злочинів".
Інформація ж, якою б вона не була, завжди має свого власника - державу, організацію, приватну особу тощо. Якщо існує право власності на інформацію, яка знаходиться в автоматизованій системі, як ми вважаємо, то і родовим об'єктом посягання при скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена статтею 1981 КК, як різновиду комп'ютерного злочину, повинні бути суспільні відносини, які їх врегульовують. Відносно "суспільних відносин в галузі управління", то їх необхідно віднести до додаткового безпосереднього об'єкта, який на відміну від головного об'єкта не належить до структури цих відносин, хоча нерозривно з ним пов'язаний. Він також не впливає на кваліфікацію злочину і визначення його місця в системі кримінального законодавства.
З вищевикладеного автори роблять висновок про те, що родовим об'єктом злочину, відповідальність за який передбачена статтею 1981 КК України-порушення роботи автоматизованих систем, є суспільні відносини, які охороняються правом власності на інформацію. При цьому під інформацією необхідно вважати сукупність всіх даних, що містяться лише в конкретній автоматизованій системі, яка поміщена туди за згодою її власника.
| Біленчук П.Д., Ващенко С.В. |