Майстренко О. Інтернет: законодавче регулювання

Сьогодні Інтернет - глобальна мережа, що охопила всі сфери суспільного життя України, один з найбільших винаходів людства. Працюючи за комп'ютером, можна спілкуватись із світом чи отримувати найсвіжішу інформацію з усіх, навіть, найвіддаленіших куточків Землі. Спілкування не розтягується, як раніше, на дні і тижні, коли люди листувалися. Швидкість, безумовно, може забезпечити телефон. Але міжнародні телефонні розмови - дуже дороге задоволення.

Нині, витрачаючи небагато коштів, можна довго обмінюватися думками з людиною, котра проживає дуже далеко, або отримувати останні новини про події, які щойно відбулися. Кордони спілкування розширились неймовірно. В Інтернеті . можна проводити в режимі реального часу конференції, семінари, симпозіуми, з'ясовувати міжособистісні стосунки. грати в шахи, укладати угоди тощо.

Інтернет - це, беззаперечно, багатосторонній рух. І, як будь-який рух, він потребує правил, а ще точніше - законодавчого регулювання.

Так що ж має регулюватись і за невиконання чого повинна наставати відповідальність? На мій погляд, мають бути законодавче закріплені умови, за яких настає відповідальність за поширення порнографії, за наклепи і образи в Інтернеті, за пропаганду війни та насилля. Скільки існує Інтернет в Україні, а ще досі нікого не було притягнуто до відповідальності за названі дії, а вони дуже боляче вражають громадську мораль, цивілізованість життя. Є відповідні норми Кримінального кодексу, але вони на практиці не застосовуються. Нині багато сай-тів схожі на відстійники сміття.

Навіть, не маючи наміру шпигувати, хакери дізнаються про державні таємниці. І невідомо, як вони цією інформацією розпорядяться. Може, кому-небудь з них спаде на думку опублікувати все те, про що вони довідались, у пресі чи продати (наприклад, систему протиракетної оборони чи технічні дані засекреченої зброї).

А доступ до банківських рахунків? При суцільній комп'ютеризації останніх вкрасти мільйон і не бути покараним - дуже просто для спеціаліста - хакера. Чому все це відбувається? А тому, що немає відповідних служб, які їх викривали б і притягували за злочини в Інтернеті. Назріла необхідність створити такі відділи (можливо, у МВС), які відстежували б злочинність в Інтернеті і вживали дійових заходів, щоб виявляти таких правопорушників і притягувати їх за протиправні діяння в Інтернеті.

Інше нагальне питання - цивільні правовідносини, які нині широко практикуються в глобальній комп'ютерній мережі. Зараз в Інтернеті укладається безліч угод. Він виступає як гігантський посередник у торгівлі. У Інтернеті можна продати і купити все. І хоча правила торгівлі вже вироблені, але законодавче не закріплені. Простежимо, наприклад, укладання і виконання угод. Угода укладена, коли поставлений електронний підпис. Але ж останній не має юридичної сили. І якщо інша сторона не виконала умови угоди, то відповідальності не настає, оскільки дана угода не дійсна. В господарський суд за відшкодуванням шкоди звернутись не можна. Потрібен закон про електронний підпис.

Так, одні молоді спеціалісти, подивившись на сайт відомого політичного діяча, створили такий самий за формою, навіть, шрифти і оформлення були такі ж. Щоправда, адреса і зміст відрізнялися. В новому сайті було вилито стільки бруду на цього діяча, що йому прийдеться ще довго "відмиватись". Винних так і не знайшли, бо ще не розроблена методика з виявлення осіб, які заходять на ті чи інші сайти.

Наприклад, видання газет. Інтернет - газети нині з'являються, як гриби після дощу. Чинний тільки Закон України "Про друковані засоби масової інформації". Закону про електронні засоби масової інформації, де було б передбачено, що може і що не може друкуватися в Інтернет -газеті, немає.

Питанням захисту авторського права також не приділяється належної уваги. За допомогою комп'ютера в електронному вигляді авторами створюються дійсно твори мистецтва, науки, культури. І вони мають таке ж право на визнання, як і твори на інших носіях - в книжках, на картинах, інших матеріальних об'єктах. В Інтернеті друкуються, малюються, звучать твори - суцільний плагіат. Імена "нових" творців стають широко відомими, і при тому вони не несуть відповідальності за крадіжки чужих творів. За допомогою комп'ютера доволі легко скопіювати що завгодно. Несанкціоноване копіювання повинно каратись, а щоб запобігти проникненню у Інтернет і крадіжці творів. потрібен захист - дозволений доступ, пароль, реєстрація в Державному комітеті захисту інтелектуальної власності.

Творці комп'ютерних вірусів завдають непоправної шкоди базам зберігання цінної. життєво важливої інформації, яка збиралась роками. Оскільки комп'ютери користувачів Інтернету пов'язані в одну мережу, то при створенні і розповсюдженні комп'ютерного вірусу руйнується струнка інформаційна система, складена з багатьох з'єднаних між собою баз даних. Відстежувати цю суспільне небезпечну діяльність із створення вірусів повинні спеціалісти, які мають відповідну технічну, а також фахову юридичну освіту, щоб виконувати суто поліцейські функції розслідування злочинів і притягувати до відповідальності за них.

Вважаю, цим наболілим питанням слід прицілити увагу і прийняти законодавчі акти, які регулювали б вказану важливу сферу людської діяльності.

Главная