Питання розкриття злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності

Середа Д.М.,

к.ю.н.,

Похвальська І.М.,

магістр права

ПИТАННЯ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА

ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

У період переходу країни до ринкових відносин система законодавства зазнала кардинальних змін. Це стосується і правових норм, що регулюють створення, правову охорону і використання продуктів інтелектуальної творчості. З¢явилися нові об'єкти і програми (програмне забезпечення), які охороняються. Інтелектуальна діяльність людини стала більш “ринковою”, а продукти інтелектуальної діяльності набувають рис товару (продукту інтелектуальної праці, створеного для функціонування його на ринку).

Як наслідок, поняття “інтелектуальної власності” стало правовим поняттям. Стаття 54 Конституції України кожному гарантує свободу творчості і передбачає охорону інтелектуальної власності законом. Поняття “інтелектуальна власність” не збігається з поняттям власності в класичному її розумінні. Специфіка інтелектуальної власності полягає в тому, що об'єкти інтелектуальної власності нематеріальні. Крім того, така власність обмежена тимчасовими рамками.

Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює саму творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на вже створені результати творчої діяльності, встановленні їхнього правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванні і захисті прав авторів і інших осіб, що мають авторські права.

Відповідно до ст.41 Закону України “Про власність” об'єктами права інтелектуальної власності є надбання науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт і інші результати інтелектуальної праці. Нормативно-правове регулювання зазначеного інституту, поряд із законодавством про власність, здійснюється безпосередньо Законом України “Про авторське право і суміжні права”, у ст.1 якого наголошується, що дійсний Закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів і їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням досягнень науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм, організацій мас-медіа (суміжні права). Іншими словами, у законі закріплений двоєдиний зміст авторського права і суміжних прав як різновиду права інтелектуальної власності і пріоритет у змісті особистих (немайнових) прав.

Аналіз криміногенної ситуації на ринку інтелектуальної власності України свідчить, що значного поширення сьогодні набули три основних види правопорушень: недобросовісна конкуренція, аудіовізуальне піратство, комп'ютерне піратство.

Недобросовісна конкуренція - ввезення, виготовлення та розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням знаків для товарів і послуг відомих українських та зарубіжних виробників. Аудіовізуальне піратство - незаконне відтворення розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм шляхом тиражування і продажу аудіо, відеокасет, музичних компакт-дисків, а також незаконна трансляція цих творів через радіо і телевізійний ефір, мережами кабельного телебачення. Комп'ютерне піратство - незаконне відтворення і розповсюдження комп'ютерного програмного забезпечення шляхом тиражування, продажу компакт-дисків (СД-РОМів) із записом комп'ютерних програм, встановлення неліцензійного програмного забезпечення на комп'ютерну техніку та розповсюдження піратських програм через Інтернет.

Комп'ютерне піратство - це нелегальне використання програмних продуктів у будь-якій формі, що здійснюється без дозволу правовласника. Комп'ютерними піратами, перш за все, прийнято вважати виробників та розповсюджувачів, а не кінцевих користувачів. Між тим, більшість користувачів персональних комп’ютерів у нашій державі має справу з нелегальними програмними продуктами.

Всі різновиди комп’ютерного піратства, які завдають шкоди інтересам виробників програмного забезпечення до персональних комп’ютерів, таких як Adobe Systems, Lotus Development, Microsoft Novell, Symantec Apple та Visio можна звести до трьох основних форм. Перше місце серед них займає виготовлення “піратських” примірників програмних продуктів шляхом запису на компакт-диск та їх наступне розповсюдження. Наступний різновид піратства – встановлення нелегальних примірників програм на жорсткий диск комп’ютерів і продаж цих комп’ютерів разом з таким програмним забезпеченням. Цим грішать дрібні та середні фірми, які займаються складанням та продажем комп’ютерної техніки. Ще одним видом піратства є такий факт розповсюдження контрафактних примірників комп’ютерних програм, як використання телекомунікаційних програм, а також міжнародних каналів зв’язку. Останнім часом така діяльність набуває все більшого розповсюдження ще й через те, що не всі споживачі усвідомлюють її протиправний характер.

Виходячи з викладеного, практична діяльність оперативних підрозділів ОВС щодо боротьби з посяганнями на інтелектуальну власність повинна бути націлена на попередження та викриття правопорушень саме на цих трьох напрямках. Роботу з документування таких правопорушень необхідно починати з вивчення оперативної обстановки в регіоні, в ході якої слід встановити основних імпортерів, виробників та розповсюджувачів контрафактної продукції. Оперативно-розшукові заходи мають бути націлені, в першу чергу, на виявлення підпільних цехів, що виробляють контрафактну продукцію, місця її комплектації та зберігання. Як свідчить практика, виготовлення та розповсюдження контрафактної продукції здійснюється таємно або вуалюється під законну діяльність. Протиправні діяння найбільш чітко проявляються при переміщенні через кордон та продаж у роздрібній торговій мережі. Для виробництва піратської продукції необхідна велика кількість звуко- та відеозаписуючого обладнання, вихідного матеріалу у вигляді чистих касет, поліграфічних буклетів тощо. Крім цього, доказом можуть служити дані про кількість замовлених на виробництві або закуплених футлярів для компакт-дисків і касет, замовлення на поліграфічну продукцію в друкарнях. Аналіз цієї інформації дозволить визначити розміри незаконного виробництва та суму неконтрольованого прибутку.

У планах реалізації оперативних матеріалів необхідно враховувати: залучення до групи фахівців для визначення контрафактності виробу; вилучення документів на виробництво, упаковку, футляри, буклети, чорнові записи про продаж, прибуток і витрати; визначення місць отримання сировини, футлярів, буклетів (вивчення документів дозволить довести кількість реалізованої контрафактної продукції); вилучення апаратури для копіювання - магнітофонів, відеомагнітофонів (надасть експертам можливість визначити, чи на цій апаратурі виготовлялася контрафактна продукція).

Введення в дію з 1 січня 2001 року положень Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм" значно підвищило ефективність контролю з боку правоохоронних органів за дотриманням суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності. Передбачена цим законом кримінальна та адміністративна відповідальність за підробку контрольних марок та розповсюдження немаркованої аудіовізуальної продукції спростили порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання. Виходячи з вимог диспозиції ст. 164-9 КАП України, якою передбачається відповідальність за розповсюдження немаркованих примірників аудіовізуальних творів та фонограм, необхідно встановити факт розповсюдження такої продукції шляхом контрольної закупки, яку потрібно проводити у всіх випадках перевірки окремого підприємства. Перевірку бажано проводити в наступному порядку:

- після здійснення контрольної закупки представитись та призупинити торгівлю (якщо є можливість, запросити адміністратора, директора чи іншу посадову особу даного підприємства);

- запитати документи: свідоцтво про державну реєстрацію підприємства чи його засвідчену копію; дозвіл на право здійснення роздрібної торгівлі чи його засвідчену копію; документи, які відображають джерело отримання товару, а саме товарно-транспортні накладні, акти про закупку чи інші документи; товарну книгу, де ведеться облік оприбуткованого товару; вжити заходи щодо збереження аудіо, відео продукції з ознаками контрафактності (відсутні контрольні марки) та приступити до зняття каси: підрахувати та зафіксувати кожну купюру готівкових грошей, скласти акт; вилучити контрольні стрічки та погашені чеки, скласти акт; вилучити касовий звіт про здачу грошової виручки; приступити до огляду касет, компакт-дисків, наявності цінників, проведення інвентаризації та порівняння результатів з первинними обліковими документами. У залишках, як правило, повинні залишитись контрафактні, касети, компакт-диски та частина грошових коштів за їх реалізацію; одночасно провести огляд торгового місця продавця, залу, складу; в разі виявлення поліграфічних упаковок контрафактної продукції, записів про поставки, адрес постачальників тощо, відобразити це в протоколі огляду та вилучення; опитати всіх присутніх; скласти акт контрольної перевірки, у якому обов'язково відобразити факт контрольної закупки та вказати, які норми чинного законодавства порушені в ході здійснення господарської діяльності даного підприємства; вилучити немарковану аудіовізуальну продукції, скласти протокол огляду та вилучення, де чітко зазначити кількість вилученої продукції та місце її зберігання; оформити протокол про адміністративне правопорушення за ст. 164-9 Кодексу про адміністративні правопорушення України відносно посадової особи підприємства на яку, згідно з функціональними обов'язками, покладено відповідальність за господарсько-фінансову діяльність цього підприємства.

Для порушення кримінальної справи за ознаками ст. ст. 176, 216 Кримінального Кодексу України (порушення авторських прав), крім матеріалів перевірки (акт контрольної закупки, акт контрольної перевірки, пояснення, протокол огляду та вилучення) необхідно: скласти перелік аудіовізуальних творів та фонограм, що записані на вилучених аудіо, відеокасетах і компакт-дисках з ознаками контрафактності (як додаток до протоколу вилучення); встановити фізичну або юридичну особу, якій належать майнові авторські чи суміжні права на твори, примірники яких були вилучені й ході перевірки (інформацію про конкретних правовласників можна отримати в Українському агентстві з авторських та суміжних прав); прийняти заяву від особи, якій належать авторські чи суміжні права щодо їх порушення; зібрані матеріали направити за підслідністю для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 136 Кримінального кодексу України.

Останнім часом все більшого поширення набуває такий вид порушення як маркування аудіо, відео касет чи компакт-дисків контрольними марками, що мають серію, яка не відповідає носієві цього примірника, чи номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок. Про неправомірне використання контрольних марок може свідчити наявність таких ознак, як низька ціна примірника аудіовізуального твору чи фонограм, неякісно вироблені поліграфічні обкладинки або сама касета чи компакт-диск. У випадку виникнення підозри щодо неправомірного використання контрольної марки також необхідно звертатися із запитом до Українського агентства з авторських та суміжних прав Департаменту інтелектуальної власності, яким ведеться Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок. У разі підтвердження факту неправомірного використання контрольної марки, необхідно притягати правопорушника до адміністративної відповідальності за ст. 164-9 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Враховуючи те, що існує можливість підробки самої контрольної марки, необхідно звертати увагу на якість виготовлених захисних елементів, серії та номеру контрольної марки. Як приклад незаконного використання контрольної марки слід визначити такі дії правопорушників, коли для отримання контрольних марок, згідно вимог Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм”, підприємство подає до Департаменту інтелектуальної власності фіктивні ліцензійні угоди, договори про передачу авторських чи суміжних прав з додатками, інші правоустановчі документи, укладені з офшорними або фіктивними фірмами. Оскільки відстеження всього шляху передачі прав - досить складний та тривалий процес, складається ситуація, коли законних підстав для відмови у видачі контрольних марок немає і підприємство їх отримує. Підозру викликають дії тих підприємств, які замовляють велику кількість контрольних марок для маркування упаковок аудіо, відео касет чи компакт-дисків, із записом творів, реалізувати які в зазначеній кількості практично неможливо.

1. Стаття 18 Закону України “Про захист прав споживачів”.

2. Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм" від 01.01.2001р.

3. Ст. 164-9 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

4. Ст. 136 КК України (порушення авторських прав).

5. П.24 ст.11 Закону України “Про міліцію” та Положення “Про Державну службу боротьби з економічною злочинністю”.

6. Закони України: “Про авторське право та суміжні права”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та відповідні постанови Кабінету Міністрів України (№1209 від 04.11.97р., №1315 від 17.08.98р., №1555 від 13.10.2000р.)

7. Постановление Кабинета Министров Украины от 4 ноября 1997 № 1209 “Правила розничной торговли экземплярами аудиовизуальных произведений и фонограмм”.

8. Указ Президента Украины от 27 июня 1999 № 742/99 “Об упорядочении торговли некоторыми подакцизными товарами, связаными с использованием аудиовизуальных призведений и копий фонограм”.