Анотація: Висунута пропозиція створення колегіального органу правоохоронних органів – спеціалізованої Координаційної ради, основна мета діяльності якої полягає в компетентній (експертній) оцінці процесів інформатизації суспільства і виробленні на її основі єдиної інформаційної політики правоохоронних органів.
В останні два десятиліття в усьому світі, включаючи Україну, все більшу силу набуває глобальний процес соціальної інформатизації всієї системи суспільних відносин. Інформатизація сьогодні – це всебічний соціально-економічний та технологічний процес виробництва і впровадження в суспільну діяльність інформаційних технологій, комп'ютерних систем і мереж, створення інформаційних центрів, експертних та консультаційних систем. Кінцевою метою інформатизації всієї системи суспільних відносин є створення постіндустріального, демократичного інформаційного суспільства.
Особливо велика роль інформатизації в процесах управління, заснованих на зборі, аналізі та використанні інформації з метою прийняття управлінських рішень.
Інформатизація охоплює також сферу діяльності юридичних органів та установ. Концепції і програми інформатизації підготовлені та прийняті в усіх відомствах юридичного профілю, таких як Міністерство юстиції України, СБУ, Генеральна прокуратура, МВС, Державна податкова адміністрація і т. д., які оснащені сьогодні сучасною комп'ютерною технікою, спрямованою на підвищення ефективності постановки правових задач і рівня їх вирішення.
Однак правоохоронці України, як, утім, і багато юристів розвинутих країн Заходу, на жаль, виявилися не готові до використання не тільки електронно-обчислювальної техніки, але і більш простих, більш доступних математичних методів аналізу соціальних систем і правових явищ.
Поряд з цим, соціальна інформатизація, основою якої є процеси розвитку і впровадження в суспільну діяльність людини інформаційних технологій, веде не тільки до позитивних, але і негативних наслідків. Саме інформатизація породила «комп'ютерну злочинність»[1] – нову категорію злочинів, які вчиняються з використанням інформаційних технологій. Предметом злочинного зазіхання при цьому є інформаційні системи, інформація і програмне забезпечення.
Цей фактор накладає відбиток і на адміністративну діяльність існуючої правоохоронної системи, змінюючи не тільки характер її основних, історично сформованих функцій, задач і напрямів діяльності, але і структуру.
Адміністративна діяльність правоохоронних органів спрямована на виконання функцій з організації роботи самих структур (вирішення відомчих задач) і правоохоронних функцій держави, безпосередньо пов’язаних з завданнями попередження і боротьби з правопорушеннями та мають загальносоціальний характер.
Іншими словами, у період інформатизації в правоохоронних органах поряд з відомчими завданнями (такими, наприклад, як інформаційно-аналітичне забезпечення), з'являються нові, не властиві їм раніше завдання – організація системи захисту відомчої інформації та діяльності по боротьбі з «комп'ютерною злочинністю». Така діяльність, з одного боку, виступає необхідною складовою процесу захисту інформації, з іншого боку – є одним з напрямів правоохоронної діяльності, яка виконується відповідними державними органами. Якщо першу з них також можна віднести до внутрішньої, яка притаманна не тільки системі правоохоронних органів, то друга носить загальносоціальний характер, тому що впливає на процеси, пов’язані з інформатизацією суспільства в цілому.
Виникнення таких специфічних, раніше не властивих правоохоронним органам, функцій спричиняє цілий ряд проблем комплексного характеру, які розв'язуються лише за допомогою глобального реформування, а також удосконалення їхньої діяльності, організації спеціальних структур, зміни кадрового складу і т. д.
Уявляється, що зростаюча роль процесів інформатизації правової діяльності в цілому і правоохоронної, зокрема, вимагає від керівництва органів, що розглядаються, ухвалення рішення про створення колегіального органу з питань політики в період інформатизації. Таким органом могла б стати, наприклад спеціалізована Координаційна рада.
Основна мета діяльності Ради, що пропонується автором, полягає в компетентній (експертній) оцінці процесів інформатизації суспільства і виробленні на її основі єдиної інформаційної політики правоохоронних органів. При цьому назва Ради має відповідати її основній меті і може формулюватися, наприклад, як «Координаційна, науково-експертна рада з питань політики інформатизації правоохоронних органів України».
Під політикою інформатизації, вироблення якої, як було зазначено вище, є основною метою діяльності запропонованої Ради, нами розуміється колегіально обговорені і закріплені документально позиції з основних напрямив адміністративної діяльності, пов’язаної з процесами інформатизації правоохоронних структур, захистом інформації, а також протидією правопорушенням, що вчиняються з використанням інформаційних технологій – комп'ютерним злочинам.
Рада має складатися з провідних спеціалістів правоохоронних органів в галузі інформатизації (у тому числі захисту інформації та боротьби з «комп'ютерною злочинністю»), спеціальної криміналістичної та оперативної техніки, засобів зв'язку, юристів – фахівців в області правової інформатики і кібернетики, а також інформаційного права. Уявляється, що до її складу мають увійти спеціалісти, представники усіх відомств, що займаються правоохоронною діяльністю. При цьому вони мають бути делеговані відомчими Радами за цими ж напрямками, які повинні бути організовані заздалегідь керівництвом кожної із правоохоронних структур.
Рішення Ради можуть мати як рекомендаційний, так і нормативний характер з питань, що знаходяться в її компетенції, причому повинні носити міжвідомчий характер.
Для реалізації поставленої мети діяльність Ради повинна бути спрямована на комплексне вирішення наступних завдань:
1. Вироблення політики інформатизації правоохоронних органів України.
2. Розробка пропозицій та ініціатив по внесенню необхідних змін і доповнень у діюче національне законодавство з питань соціальної інформатизації, захисту інформації, як складової частини національної безпеки, і боротьбі з правопорушеннями, що вчиняються з використанням інформаційних технологій. Підготовка проектів міжвідомчих нормативних актів, пов’язаних із цими завданнями.
3. Взаємодія і співробітництво з правоохоронними органами зарубіжних країн з питань інформатизації адміністративної та управлінської діяльності, захисту інформації і протидії «комп'ютерній злочинності». Вивчення накопиченого ними досвіду з цих питань.
4. Координація взаємодії і співробітництва з іншими державними органами, громадськими і комерційними структурами країни в межах профілю Ради.
5. Процеси організації діяльності по інформатизації правоохоронних органів, захисту інформації і боротьбі з “комп'ютерною злочинністю” вимагають поєднання науки і практики на міжвідомчому рівні. З метою впровадження досягнень науки в практику і запобігання фактів професійної некомпетентності та дублювання проведених досліджень, Радою повинна здійснюватися координація наукових досліджень по профілю її діяльності і їх впровадження у практичну діяльність правоохоронців.
6. Кадрове забезпечення правоохоронних структур фахівцями з специфічними знаннями та навичками, що мають відповідну освіту.
7. Задача кадрового забезпечення вимагає глобального реформування діяльності відомчих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців для правоохоронних органів.
8. Не менш важливим завданням, що, на наш погляд, також підлягає колегіальному вирішенню, є проблема інформатизації відомчих систем освіти.
Як видно з наведеного вище переліку напрямів діяльності та розв'язуваних при цьому завдань, що стоять перед пропонованою структурою, роботи для фахівців вистачить.
[1] Термін “комп'ютерна злочинність” у нашій країні сьогодні існує лише як соціологічне поняття. Однак, наприклад у Німеччині та Швейцарії, цей термін закріплений як кримінально-правова категорія. У США при визначенні цього напряму злочинності в законодавстві вживається термін «кіберзлочинність».